Синя пляшка та кав'ярня під нею...

Для відчуття львівської атмосфери спробую це повідомлення писати українською (чому б і ні =) ). Але вибачаюсь за усі помилки заздалегіть. ;)
Чому так? Тому що сьогодні буде невеликий опис відвідування кнайпи (отакої, Маша вже матюкається западеньською), яка зветься "Під синею пляшкою".

Ще й як навмисно, зустріли біля центру живі статуї, що надали відчуття ніби ти не зовсім у 21-му сторіччі. Дуже гарні, та дуже реалистичні)

Дівчина, що прагне кохання!.. або звичайна самовбивця)

Не буду писати про історичні факти, хоча історія кав'ярні "Під синею пляшкою" дуже цікава і довга, адже приналежить ще до часів Австро-Угорської імперії. А ознайомитись з нею можна з перших сторінок меню. ;)

Шикарні дами, я теж хочу такі плаття =)

Інтер'єр дуже простий, але затишний. Висять картини, портрети (мабуть) угорських або австрійських герцогів герцогів, звичайно побілена стеля, віконце у двір. Хоча й вид з вікна йде на стіну іншого будинка, але це зовсім не псує настрій, це надає відчуття заглибленості десь посеред міста, що десь там надворі жінки ходять у пишних платтях, а чоловіки у капелюхах.

Наприклад. у таких капелюхах)

Приміщення невелике, на 4-5 столиків. Світла небагато, і на на кожному столику запалюють свічки... Неймовірно романтична та розслаблююча обстановка.

Затишний інтер'єр кнайпи

Кав'ярня відома своєю кавою та фондю. Фондю є сирне (розплавлений сир та хлібці), м'ясне (шматочки м'яса, гарячий жир чи масло для зажарки м'яса, овочі та соуси), а також шоколадне (я й гадки не маю, як воно виглядає =) мабуть гарячий шоколад та фрутки).

До фондю йдуть спеціальні вилки - довгі та з двома зубцями, як вили) Наколюєш хлібець, занурюєш його у фондю, накручуєш побільше сиру, ще й зачерпуєш і витягуєш. А потім ще хвилину сидиш, як на рибалці - тягнеш той сир, бо він гарячий і тонка ниточка ніяк не хоче відриватись від всього змісту фондюшниці) А потім їси.
Ммммм, смакота! ;)

Отаке воно, тягуче та смачне фондю =)

Посмакувавши сирним фондю, яке навіть не доїли, бо досить ситне, взяла собі каву по-богемськи. В її склад йде якась кава (задється, віденська, але точно не пам'ятаю), цукор та кон'як. На підносі офіціантка (дуже ввічлива, доречі) ) принесла чашку, в якій був підпален кон'як. Дочекавшись пари кадрів зйомки, офіціантка з турки вилила каву у чашку. На блюдечку була цукерка, щось схоже на Рафаело, а може воно і було. (з'їла і не помітила) =)

Я не засинаю, просто палаюча кава осліплює.

Враження від кнайпи - 5+

От тільки при палкому бажанні потрапити туда треба замовляти столик, адже місць мало, а бажаючих хоч відбавляй. =)